ПОПЕРЕДІМПЛАНТАЦІЙНА І ПРЕНАТАЛЬНА ГЕНЕТИЧНА ДІАГНОСТИКА

Розвиток методів генетичної діагностики призвело до появи таких спеціальних процедур, як преімплантаціона і пренатальна діагностика.

Попередімплантаційна діагностика проводиться в ході екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) перед впровадженням зародка в матку жінки. Мікрохірургічним методом у зародка отримують зразок ДНК і далі виробляють генетичну діагностику на ряд спадкових захворювань (таких як миодистрофия Дюшенна, гемофілія та ін.). При наявності патології зародок, як правило, знищується.

Пренатальна діагностика - генетична діагностика зародка, вироблена в ході вагітності. Тут також виявляється наявність генетичної патології, що далі веде до прийняття рішення про збереження або переривання вагітності. Слід також зазначити, що отримання необхідних біологічних зразків (за допомогою такого методу, як амніоцентез) саме по собі супроводжується ризиком пошкодження плоду, ускладнення або переривання вагітності.

Попередімплантаційна і пренатальна діагностика по суті представляють собою втручання в життя людини на самих ранніх її стадіях. Наявність цих процедур змушує суспільство сперечатися про момент початку людського життя, моральний статус ембріонів і допустимості євгеніки.

Євгеніка - досить складне поняття, що означає комплекс різноманітних уявлень про можливості та способи поліпшення людської природи. Термін запропонував в 1883 р британський вчений Ф. Гальтон.

Євгеніка підрозділяється на негативну і позитивну. Негативна - це комплекс заходів, що перешкоджають відтворенню різних менш повноцінних членів суспільства (злочинців, психічно хворих, розумово відсталих і ін.). Позитивна - комплекс заходів для збільшення в популяції "найцінніших людей" (найбільш обдарованих, працездатних і ін.).

Сама по собі євгеніка має довгу історію і в різні історичні періоди виявлялася як система соціально-політичних заходів або як набір наукових ідей. До сьогоднішнього дня євгеніка як проект (який постійно змінюється з розвитком суспільства і його світогляду) залишається вкрай дискусійною темою.

Відносно преимплантационной і пренатальної діагностики важливо те, що тут ми маємо справу з самими безпосередніми прямими евгеническими процедурами по генетичним підставах, що викликає драматичні моральні проблеми і дискусії. Наведемо приклад.

Один з найбільш авторитетних мислителів нашого часу, найбільший німецький філософ Ю. Хабермас присвятив моральних проблем генетики спеціальну роботу під назвою "Майбутнє природи людини. На шляху до ліберальної євгеніки?" [1] У цій книзі він розглядає якийсь можливий сценарій розвитку суспільства, при якому можуть бути узаконені процедури генетичного тестування і втручання (зокрема, преімплантаціона діагностика).

На думку Ю. Габермаса, це може стати новою євгенічній утопією, яка недопустима тому, що при цьому будуть підірвані етичні підвалини суспільства, зруйновано моральне ставлення людини до інших (перш за все, відносини між поколіннями), визнання їх рівними собі. Хабермас категорично не приймає легалізацію ліберальної євгеніки, оскільки в результаті люди вже нс зможуть ставитися до самих себе як до етично вільним і морально рівним істотам.

У підсумку ці види діагностики залишаються вкрай суперечливими з моральної точки зору процедурами, а в такій країні, як Німеччина, преімплантаціона діагностика (так само, як і ЕКО) взагалі заборонена.

  • [1] Habermas J. Die Zukunft der menschlicher Natur. Auf dem Weg zu ciner liberalen Eugenik? Frankfurt am Maim, 2001; Хабермас Ю. Майбутнє людської природи. На шляху до ліберальної євгеніки? , 2002.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >