ГЕНЕТИЧНІ БІОБАНК

В сучасних біомедичних дослідженнях важливу роль відіграють біобанк, які представляють собою спеціальні системи зберігання біологічних зразків (таких як клітини, тканини, органи, генетичний матеріал і ін.). Збір генетичних зразків і створення генетичних біобанк стали дуже популярні серед дослідників безпосередньо в зв'язку з успіхами розшифровки генома людини. Біобанк використовуються не тільки для медичних потреб: наприклад, ряд країн збирають банки ДНК для криміналістичних цілей. Існують також національні бази генетичних даних (наприклад, у Великобританії).

Використання баз даних ДНК для судових цілей [1] . Сьогодні все ширше використовуються біобанк ДНК для судових цілей. Лідером в цьому відношенні є Великобританія, де зібрані зразки ДНК від 3,4 млн осіб (6% населення) і 263 923 профілю ДНК, зібраних з різних кримінальних подій (табл. 6.1). Уже зараз ймовірність того, що профіль ДНК нового кримінального випадку співпаде з профілем індивіда, вже наявними в базі, становить приблизно 52% (але сюди, звичайно, входить і ДНК жертв і інших невинних людей - учасників кримінальних випадків).

Таблиця 6.1

Дані по Англії і Уельсу про використання ДНК в судових цілях в 2002-2006 рр.

показник

2002-2003

2003-2004

2004-2005

2005-2006

Кількість індивідуальних профілів ДНК

2 099 964

2 371 120

2 802 849

3 534 956

Використання ДНК для розслідувань

21 098

20 489

19 873

20 349

Частка розслідувань за допомогою ДНК в загальній кількості розслідувань,%

0,36

0,34

0,35

0.37

Там, де є можливість отримати зразки ДНК, частка розслідуваних злочинів, наприклад, зростає для домашніх крадіжок з 16% (це національний рівень) до 41%, а для крадіжок з автомобілів - з 8 до 63%. Але в цілому тільки близько 0,36% злочинів розслідуються за допомогою ДНК, і це число залишається поки постійним, незважаючи на те що кількість зберігаються профілів все зростає.

Слід зазначити ряд етичних проблем, пов'язаних зі створенням та використанням біобанк:

  • • проблема збереження конфіденційності інформації (в тих випадках, коли можна ідентифікувати донора зразка), проблема неправомірного використання зразків (в тому числі для різних немедичних цілей);
  • • проблема отримання згоди на довгострокове використання зразків;
  • • питання володіння власністю на зразки та ін.

Ще одна проблема полягає в гак званих випадкових відкриттях, коли при обстеженні зразків випадково виявляється високий генетичний ризик захворювання (в ході дослідження, що переслідує інші цілі), постає питання, чи слід повідомляти про це донору зразка.

Для вирішення цих та інших проблем необхідно подальший розвиток міжнародного і національного регулювання. Одним з найважливіших документів в області збору, зберігання і використання генетичного матеріалу є Міжнародна декларація про генетичних даних людини (ЮНЕСКО, 2003).

  • [1] Levitt М. Forensic databases: benefits and ethical and social costs // British Medical Bulletin. 2007. № 83. P. 235-248.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >